Дегустация домашнего пива “Irish Red”, “Amber” и “Имперский стаут” от vudu
Продолжаем пробовать пиво от украинских домашних пивоваров, и сегодня мы будем пробовать 3 сорта (“Irish Red”, “Amber” и “Имперский стаут”), которые нам прислал vudu из г. Хмельницкий.
Поскольку о самом пиве кроме названий и ТТХ нам ничего не известно, перейдем непосредственно к дегустации. Начнем из наименее плотного пива “Irish Red” (11%, алк. 4.0%).
Пиво темно-янтарного цвета с красноватым оттенком и мелкозернистой, стойкой пеной. В выраженном аромате: фруктовая сладость, мощная маслянистость, карамель, кукуруза и ощутимые эфирные нотки.
Тело довольно плотное, во вкусе и послевкусии: эфирно-фруктовые, овощные тона (капуста), мощная маслянистость, эфирные и дрожжевые нотки.
Итог. Irish Red – грязноватое пиво с чересчур сильным выраженным «домашним» окрасом – сильной маслянистостью и эфирно-дрожжевым привкусом. Из достоинств можно отметить насыщенный вкус, а из наиболее выраженных недостатков (помимо доминирующей маслянистости и эфирности) присутствие овощной составляющей во вкусе.
Следующим попробовали “Amber” (13%, алк. 4.0%).
Пиво темно-янтарного цвета (чуть темнее чем “Irish Red”) с характерной дрожжевой мутностью и мелкозернистой, не очень стойкой пеной. В аромате: фрукты, выраженные хмелевые и парфюмерные тона.
Довольно интересный, приятный фруктово-хмелевой запах, который со временем довольно сильно тускнеет, но потом снова «раскрывается».
Тело довольно плотное, во вкусе: фрукты, очень легкая карамелька, домашняя маслянистость и хмелевые тона. В послевкусии: угасающие фруктово-хмелевые тона, горечь с легким химическим окрасом.
Итог. Amber – довольно приятный, фруктово-хмелевой янтарный эль с фирменной домашней маслянистостью. На фоне “Irish Red” оставил более цельное впечатления, хотя специфическая горечь в послевкусии слегка подпортила общее впечатление.
Последним попробовали “Имперский стаут” (13%, алк. 5.5%) с совершенно несвойственными ТТХ для этого пивного стиля.
Пиво коричневого цвета с легким красноватым оттенком, нестойкой среднезернистой пеной. В выраженном аромате: маслянистая сладость, фрукты, карамель, эфирные тона, парфюмерные нотки.
Тело плотное, во вкусе: маслянистость, карамель, жженость, легкие фруктовые нотки. В послевкусии: медленно угасающая фруктово-маслянистый тона, “тушенные овощи”, карамельная жженость, легкая жженая горечь с парфюмерным окрасом.
Итог. Имперский стаут – очень маслянистое, грязно-овощное темное пиво, которое ничем не напомнило классические имперские стауты.
Дегустация домашнего пива "Irish Red", "Amber" и "Имперский стаут" от vudu,
Я не мав наміру ставити під сумніви ваші висновки, тим паче, якщо серед дегустаторів були присутні Андрій Кисіль та Артем Старіков, але на скільки мені відомо, під час будь якої дегустації прийнято описувати смакові якості на основі тих базових смаків, які відчуває людина: кислий, солодкий, гіркий, солоний та умамі, доповнюючи їх іншими відтінками. У вашій статті я не знайшов опису ступеней вираженості цих смаків. Тобто особисто мені не зрозуміло, на скільки представлене пиво виявилось солодким чи кислим чи гірким (IBU). А «домашняя маслянистость», мені особисто, ні про що не каже.
Однак мені було цікаво порівняти ваші висновки з власними відчуттями. Дякую.
деякі смаки досить важко описувати відтінками “кислий, солодкий, гіркий, солоний”. Я думаю ви самі можете собі уявити багато продуктів, які під такі критерії не дуже підходять. Так і домашнє пиво (нагадаю, що це все елі) часто буває таким, що досить важко просто описати.
Тут не має зернової солодкості чи солодової складової світлого лагерного пива. Як правило тут домінують фруктові, ефірні, дріжджові тони, які дають дуже специфічну смакову картину.
Коротше кажучи, це треба просто декілька разів спробувати. Якщо Ви в Києві можу пригостити якось домашнім пивом 😉
Погоджусь з Женею – елі та лагери зовсім різні види пива і описувати їх треба по різному. Не дарма ж царство пива розділяється саме на елі та лагери.
У смаках та ароматі елів можна знайти все, що завгодно, а відміну від лагерів. Останні, як на мою думку, у своїй совокупності набагато бідніші, ніж представники світу елів.
До речі, почитайте описи пива на ratebeer та beeradvocate 🙂
А щодо маслянистості, то це дуже дивно, що вам це ні про що не каже, враховуючи, що ви знаєте, що так “диметилсульфід”. Діацетил є такою складовою, що досить часто зустрічається у пиві. Причому для лагерів він вважається стороннім, а для елів – ні.
П.С. Ні в якому разі не кажіть тим двом персонам яких ви згадали, що будете пити Калуське, якщо не хочете вислухати у відповідь купу неадекватного негативу 🙂
2 Евгений Депутат
«деякі смаки досить важко описувати відтінками «кислий, солодкий, гіркий, солоний».» — Дозвольте не погодитись. Людина має тільки ці смакові рецептори, L-глутаматові рецептори (умамі) та деякі інші. Наприклад, сир пармезан та грецький горіх мають смак умамі, а сир камамбер та горіх кешью — солодкий. Навіть така річ як чиста вода (яка теж є в пиві), може мати смак солоний, кислий (pH7). Я не знаю жодного продукту, який не зміг би описати дегустатор використовуючи ці базові смаки.
«Тут не має зернової солодкості чи солодової складової світлого лагерного пива.» — але має бути солодовість еля, адже сусло для еля і для лагера базується на одному й тому самому — ячмінному солоді, який крім мальтози містить і інші полісахариди та білки амінокислот, не всі з яких вживають дріжджі в процесі бродіння і вони залишаються в пиві, подразнюючи «солодкі» смакові рецептори.
Якщо солод смажити, то цукри руйнуються з утворенням продуктів розкладу які дають «гіркий» смак, зовсім не схожий на гіркоту хмелю, але це теж гіркота — базовий смак.
«Як правило тут домінують фруктові, ефірні, дріжджові тони, які дають дуже специфічну смакову картину.» — ви називаєте складові аромату і відносите їх до смаку, я правильно розумію? Можливо тому в загальноприйнятих правилах проведення дегустацій прописана повна відсутність сторонніх запахів (особливо їжі) у приміщенні, де проходить дегустація?
2 Сергій Брусенцов
«Діацетил є такою складовою, що досить часто зустрічається у пиві.» — тобто, на вашу думку «домашня маслянистість» у смаку елю — це діацетил?
Ну з приводу камамберу я не погоджусь, так як навіть не зважаючи на те, що в цього сиру смакова гамма взагалі дуже широка, але я б ніколи не назвав його солодким. Як правило він має характерний грибний смак, але що таке грибний смак? Який він?
Як на мене, то солодовість еля це дуже розпливчате поняття. Наприклад, британські елі абсолютно не солодкі і описати їх категоріями “кислий, солодкий, гіркий, солоний” я теж не можу. Безумовно вони в більшості гіркі, але по-перше ця гіркота специфічна і не лише вона визначає характерні смакові якості цього пива.
З приводу смаження солоду, то це знову-таки дуже умовно. Сортів солоду сотні і кожен з них має свої характерні особливості. При цьому багато сортів скажеться, але гіркоти в них не з’являється, так як смажаться вони при невисоких температурах.
Як правило в домашньому пиві аромат досить точно відповідає смаку, тому фруктові, ефірні і дріжджові тони там часто домінують і там і там.
P.S. Треба Вас запросити на дегустацію домашнього пива для продовження і більш конструктивної дискусії 😉
2 Евгений Депутат
_«я б ніколи не назвав його солодким. Як правило він має характерний грибний смак, але що таке грибний смак?»_ — я б теж не назвав солодким, але більшість м´яких жирних сирів мають солодкувато-пікантну основу у смаку, на відміну від твердих сирів, у яких домінує гіркувато-кисла. Як бачите, я не говорю про кількість смаку, а лише про його наявність.
Що до «грибного смаку» — то я можу сказати який він. Смак гриба — умамі. Він пояснюється наявністю в грибах глутамінової кислоти, яку відчувають ваші L-глутаматові рецептори. А от сир може не мати у складі грибів, але може набувати грибний *аромат*.
«британські елі абсолютно не солодкі і описати їх категоріями «кислий, солодкий, гіркий, солоний» я теж не можу. Безумовно вони в більшості гіркі»_ – тобто все ж *базовий* гіркий смак ви таки відчули, а кажете що не можете 🙂 Я би перефразував ваш вислів так: _британскі елі не мають вираженого солодового смаку, а в більшості в них домінує (хмелєва/смажена/кавова) гіркота._ — це опис *базових* смаків, який звичайно приводить будь який дегустатор, і вже за ними слідують (фруктові(які саме?)/варені овочі/парфуми/сірководень/хміль/…) *аромати*.
_«в домашньому пиві аромат досить точно відповідає смаку, тому фруктові, ефірні і дріжджові тони»_ — аромат відчуває ніс, а смак – язик, як вони можуть відповідати один одному? Який це смак «фруктовий», який смак мають дріжджі? Фрукти бувають кислі, солодкі, гіркі – це базові смаки, а аромати в них можуть бути різноманітні. Гниюча плоть має солодкуватий аромат, але на смак вона зовсім не солодка, повірте. Під час дегустацій будь чого, прийнято виділяти базові смаки, і доповнювати їх ароматами. Якщо ви пишете: _во *вкусе* и *послевкусии*: эфирно-фруктовые, овощные тона (капуста)_ то важко визначити які це смаки тому, що це не смаки, а аромати. А про смак немає жодного слова. З ваших слів я не можу відтворити у своїй уяві відчуття на язику, а лише відчуття у носі 🙂
“Наприклад, сир пармезан та грецький горіх мають смак умамі, а сир камамбер та горіх кешью — солодкий.”
А що таке “умами”? Я от наприклад не знаю. Ви кажете описувати “солодкий, гіркий, etc” і тут бац! – “умами”. Я таке слово взагалі в перший раз у житті чую.
“Якщо солод смажити, то цукри руйнуються з утворенням продуктів розкладу які дають «гіркий» смак, зовсім не схожий на гіркоту хмелю, але це теж гіркота — базовий смак”
Коли у пиві дійсно є гіркота від смаженого солоду, то ми пишемо про це 😉 Та й взагалі про гіркоту, кислоту та солодкість ми теж пишемо. Навіть у цій дегустації.
“ви називаєте складові аромату і відносите їх до смаку, я правильно розумію?”
Якщо пиво збалансоване, то його аромат продовжує його смак. Саме тому, однакові складові є і там, і там. Хоча насправді таких збалансованих примірників відносно небагато. По різним підрахункам та думкам дріжджі визначають від 70 до 85% смаку та аромату пива. То чого вас дивує, що однакові складові є і в смаку, і в ароматі? 🙂
“Можливо тому в загальноприйнятих правилах проведення дегустацій прописана повна відсутність сторонніх запахів (особливо їжі) у приміщенні, де проходить дегустація?”
Саме тому ми зазвичай намагаємось щось нейтральне замовити під закуску та дегустуємо у дні, коли мінімум людей сидить у закладі.
“тобто, на вашу думку «домашня маслянистість» у смаку елю — це діацетил?”
Визначення: Диацетил (Diacetyl) — является нарушением вкуса пива, особенно в светлых лагерах, но в то же время играет положительную составляющую некоторых сортов эля и стаутов. Является побочным продуктом, вырабатываемым дрожжами при брожении. При нормальном процессе брожения, он исчезает во время матурации. Ассоциируется с запахом сливочного масла, сыра и других похожих молочных продуктов.
Якщо у вас є інше професійне пояснення появи маслянистих тонів в ароматі та смаку, то я із задоволенням вислухаю 🙂
І хочу подякувати за те, що конструктивно висловлюєте свою думку. Хотів би також запитати чи багато сортів пива ви скуштували за своє життя, та звідки такі глибокі пізнання у смаках і т.д.?
2 Сергій Брусенцов
_«умами». Я таке слово взагалі в перший раз у житті чую._ — його ще називають «п`ятий» смак, смак білкових речовин. Цей смак викликає дія глутамінової, аспаргінової та деяких інших амінокислот на L-глутаматові рецептори язика. Всім відомий глутамат натрію (підсилювач смаку) якраз має рафінований умамі-смак. Також термічно-оброблене м´ясо, соєвий соус та інші.
До пива він не має відношення, але професійні дегустатори знають про його існування.
_Коли у пиві дійсно є гіркота від смаженого солоду, то ми пишемо про це. Та й взагалі про гіркоту, кислоту та солодкість ми теж пишемо._ — дуже дивно, тому що перечитавши інші дегустаційні висновки я майже не знайшов описів базових смаків, за деяким виключенням.
«во вкусе: фрукты,» — лимон (кислий), хурма(солодкий), які саме?
«во вкусе и послевкусии: эфирно-фруктовые, овощные тона (капуста), мощная маслянистость» — капуста, це не базовий смак, це аромат. В пиві (як вам відомо) це сліди диметилсульфіда — летюча рідина з різким запахом та без смаку. То як може бути смак диметілсульфіда? Маслянистість — це характеристика текстури пива на рівні з «тілом».
«То чого вас дивує, що однакові складові є і в смаку, і в ароматі?» — мене це не дивує, мене дивує, чому аромати записані в смаки.
«Саме тому ми зазвичай намагаємось щось нейтральне замовити під закуску та дегустуємо у дні, коли мінімум людей сидить у закладі.» — ковбаски, хамон, які на деяких фото з ваших дегустацій це нейтральна закуска?
Стосовно диацетила, я дякую за цитату з Інтернетів, але я знаю що це, і який воно має *запах*. Можу вам лише відповісти такою ж цитатою: _Диацетил — желто-зелёная жидкость, имеет сильный, жирный запах сливочного масла и сметаны, но практически безвкусен._
Скажете, що ви речовину без смаку відчуваєте на смак? Я думаю ні. На мою непрофесійну не підкріплену дипломами думку масляниста структура деякого домашнього All-grain пива має білкову природу.
«Хотів би також запитати чи багато сортів пива ви скуштували за своє життя» — такі питання загрожують переходу дискусії у міряння довжиною самі знаєте чого, але ж все ж відповім: ніколи не задумувався над цим питанням, але менше 1000+ сортів пива точно. Хоча кількість скуштованих сортів ніяк не говорить про здатність визначати складові смаку, чи не так? Наприклад,
дегустатори заводів Guinness весь час куштують один сорт, але у їх якостях дегустатора навряд чи хто сумнівається.
«та звідки такі глибокі пізнання у смаках і т.д.?» — сфера та географія моїх життєвих інтересів широка, а смаки та пиво — лише деякі з них.
В завершення цієї дискусії я хотів би висловити побажання у майбутніх дегустаціях все ж більше уваги приділяти базовим смакам, тим паче що серед вас напевно є дегустатори з відповідними сертифікатами, яких цьому вчили на відповідних курсах. Тому що, ресурс ваш цікавий і особисто мені хотілось би бачити більш класичні дегустації за всіма правилами дегустування пива, де крім ароматів можна побачити і оцінки базових смаків.
П.С. Переміщуюсь у статтю про дегустування «Проскурівського», так як дегустував я його over 9000 разів 🙂
Спасибо, есть над чем подумать. Но полностью профессиональным описаниям на Бирплейсе всё-таки, имхо, не место.
Ну и например по поводу “фруктов” — это общая фраза, рассчитанная естественно на жителей Украины. Вот какие фрукты по вашему представляет “средний” житель Украины при этом услышанном слове? Естественно те, что растут в нашей полосе. Цитрусовые, конкретные тропические и прочая хурма оговаривается у нас всегда отдельно.
Равно интересно употребление заграницей слов “dark fruits”, которые довольно широко употребляются в описаниях, но представляют собой вообще эфемерную смесь фруктов и ягод 🙂
А так действительно интересно было бы встретиться всем лично.
2 Павел Гайдаржи
«Но полностью профессиональным описаниям на Бирплейсе всё-таки, имхо, не место.»
Да, но хотя бы приблизьте их к таковым. Больше описания вкуса, который можно ощутить рецепторами языка, а не носа. С описанием ароматов у вас все отлично.
«Вот какие фрукты по вашему представляет «средний» житель Украины при этом услышанном слове?»
Не уверен, что «средний» житель Украины способен представить себе какие-то фрукты в запахе пива в принципе 🙂 Хотя например фруктово-цветочный аромат куда конкретнее чем просто фрукты. Вот вы привели отличный пример — «dark fruits». Уже не просто фрукты, а темные фрукты: черника, малина, клубника, черная смородина, ежевика, виноград, и вишни. Вполне возможно представить запах.
Эх, это всё хорошо, но разве человек (не сферический дегустатор), употребляя какой-нибудь персик, разделяет для себя его аромат и вкус? 🙂 Нет, для него персик пахнет персиком, и на вкус персик тоже является, как это ни странно, персиком 🙂
Ну и зацеплюсь за «dark fruits» 🙂 Вот вы приводили разницу между лимоном и хурмой в определении «фрукты». А, гм, разница между черной смородиной и вишней стала в «dark fruits» уже не такой значительной? 😉
Зеленый персик и спелый одинаковы на вкус, оба сладкие и мягкие по текстуре? Какое определение можно представить лучше не пробовав этот фрукт, что персик сладкий или что персик имеет вкус персика? Рецепторы сладкого есть у всех, рецепторов персика нет ни у кого.
Разница в любом вкусе важна. Я привел пример в контексте того, что читателю желательно давать по возможности более полную картину. Как можно описать IPA bitter, не упомянув горечь? Или в дегустационных выводах о лагере из ближайшего ларька не указать о его сладости, но указать при этом все ароматы. Какая горечь, и какая конкретно сладость – это уже описание аромата, ибо без участия носа этого не определить.
Указали фрукты в запахе – хорошо. Житель западной Украины представил смесь груш и яблок, а житель Крыма представил запах персиков и дынь. А какие фрукты представили вы известно только вам.
“До пива він не має відношення, але професійні дегустатори знають про його існування.”
Я хотів би сказати, що ми НІДЕ НЕ ЗАЯВЛЯЄМО, що ми професійні дегустатори на відміну від деяких людей. Професійним дегустатором оосбисто я вважаю людину, що реально працює за цією професією, кожного дня має якусь практику. Усіх інших навіть при наявності сертифікатів назвати професійними я не можу і проти, щоб взагалі хтось це робив.
««во вкусе: фрукты,» — лимон (кислий), хурма(солодкий), які саме?»
Приймається 🙂
“во вкусе и послевкусии: эфирно-фруктовые, овощные тона (капуста), мощная маслянистость» — капуста, це не базовий смак, це аромат. В пиві (як вам відомо) це сліди диметилсульфіда — летюча рідина з різким запахом та без смаку. То як може бути смак диметілсульфіда?”
Ви коли їсте тушковану капусту та тушковані овочі, то відучаваєте її смак? Я – так 🙂
«мене це не дивує, мене дивує, чому аромати записані в смаки.»
Ну мабуть тому, якщо пиво, наприклад, пахне кавою і в неї присмак кави, то ми так і пишемо. Наприклад, зараз кавове пиво в Шульці має аромат та смак кави, то чому цього не може бути? Я не розумію…
«Діацетил — желто-зелёная жидкость, имеет сильный, жирный запах сливочного масла и сметаны, но практически безвкусен. Скажете, що ви речовину без смаку відчуваєте на смак? Я думаю ні. На мою непрофесійну не підкріплену дипломами думку масляниста структура деякого домашнього All-grain пива має білкову природу.»
А моя любительська думка провела просто аналогію (можливо не вірну) – якщо щось має аромат масла/сиру/ряженки/кефіру/etc і відчувається маслянітисть у смаку, то у смаку та аромату вона має одну і ту ж природу. Коли я нюхаю та їм масло, то я відчуваю і його аромат, і його смак 🙂 Точно также вічуваю і жирноватий присмак у пиві. Напевно, я неправий у тому, що його і там, і там дає діацетил, хоча ми це питання підняли тільки під час нашой дискусії, а у статтях просто завжди пишемо «маслянистость».
«такі питання загрожують переходу дискусії у міряння довжиною самі знаєте чого, але ж все ж відповім: ніколи не задумувався над цим питанням, але менше 1000+ сортів пива точно. Хоча кількість скуштованих сортів ніяк не говорить про здатність визначати складові смаку, чи не так?»
Так, звичайно. То мені просто цікаво звідки стільки знань. Зазвичай людина до такого приходить тільки після якогось бекграунда 🙂 От і поцікавився, якого самого 🙂
«В завершення цієї дискусії я хотів би висловити побажання у майбутніх дегустаціях все ж більше уваги приділяти базовим смакам, тим паче що серед вас напевно є дегустатори з відповідними сертифікатами, яких цьому вчили на відповідних курсах. Тому що, ресурс ваш цікавий і особисто мені хотілось би бачити більш класичні дегустації за всіма правилами дегустування пива, де крім ароматів можна побачити і оцінки базових смаків.»
Дякую за побажання, спробуємо зробити у цьому напрямку, що зможемо.Що ж до «сертифікатів», то серед нас тільки одна людина із якоюсь «бумажкою» (це я), усі інші просто до всього доходять на практиці та з відкритих джерел. Хоча, як на мене, ми нікому не нав’язуємо свою думку, не претндуємо на істину та завжди відкриті до конструктивного діалога, в якому нам наведуть факти підкріплені авторитетними джерелами 🙂
2 Сергій Брусенцов
«Ви коли їсте тушковану капусту та тушковані овочі, то відучаваєте її смак? Я — так»
Мені цікаво, я би ви описали смак тушкованої з чорносливом капусти не використовуючи рецептори носа, тільки те, що може відчути язик. Опишіть будь-ласка, якщо не складно.
«Ну мабуть тому, якщо пиво, наприклад, пахне кавою і в неї присмак кави, то ми так і пишемо.»
Я можу зробити висновок, що вся кава на смак однакова. Але ми з вами знаємо що це не так. Буває більш або менш кисліша, більш або менш гірка, Але не менш кавова або більш кавова.
« Наприклад, зараз кавове пиво в Шульці має аромат та смак кави, то чому цього не може бути? Я не розумію…»
Може бути, але що таке «смак кави» для людини, яка ніколи її не куштувала? Уявіть таку людину, як ви опишете їй цей смак? Мабуть будете оперувати базовими смаками (солодкий, кислий, солоний, гіркий)? Щось типу «гіркий напій з …» а не «кавовий напій з …» мабуть?
«Коли я нюхаю та їм масло, то я відчуваю і його аромат, і його смак»
Нафта теж має жирну текстуру (текстуру!) але зовсісм не смакує як масло. У людини на язику відсутні рецептори жирів. Ми не можемо відчувати «жирний» смак, але можемо відчувати в’язкість продукту, це тактильні відчуття. Коли ви куштуєте масло з молока корови, то ви відчуваєте не смак масла, а смак того, що розчинено в жирах, всі ті білки, амінокислоти подразнюють ваші рецептори базових смаків. Подивіться на це з такої сторони, адже задача дегустатора — розкласти смак на такі складові, які були би зрозумілі людині, яка раніше не куштувала такої страви (пива). У вас гарно виходить описати відчуття ароматів після куштування пива, але не ясно яке ж те пиво на смак, яка в нього основа. Якщо ви не відчули ні солода, ні хмелю, то читач може уявити, що пиво заварено з капусти, з додаванням фруктів та капельки парфумів. 🙂 Такий читач піде і купить краще пляшку солодкого бидло-лагера з магазину.
Ви робите гарну справу, і я підтримую вас у намаганні внести трохи культури у сферу вживання пива українцями, але прошу, розкрийте більше смак 🙂
До речі, я лишив пропозицію в коментарях до статті про дегустування «Проскурівського», скажіть свою думку, якщо зацікавить.
П.С. А куди ділась карбонізація?
Gris Greyler, а давайте посмотрим с другой стороны. Сколько людей не знают каков на вкус кофе? Я, допустим, вообще не любитель кофе, не понимаю разницу между хорошим и плохим, но в целом понять что такое “вкус кофе” вполне способен. Как вы вообще предлагаете базовыми определениями описывать вкусовые качества кофе в пиве? Горькое? Но как понять что не перечно-горькое? Кислое? Но как понять, что не цитрусово-кислое? А тут, оп! — ещё обжаренный солод даёт шоколадные тона — и что, приводить их просто к лёгкой сладости во вкусе? Вот так и сводится всё не к базовым понятиям, а к общеупотребимым более частным. Потому что большинство пробовали и кофе, и цитрусы, и шоколад.
Я не предлагаю базовыми вкусами описывать все ощущения, но описать хотя бы один базовый вкус можно. Даже цитрусово-кислое для представления лучше чем отсутствие такового вообще.
Вот в “Дегустация домашнего пива «Гинесс» и «Тыквенное» от stmpro” есть и базовый вкус, и ароматы описаны. Возможно потому, что там указан состав.
Щоб не повторюватися просто дам лінк на форум, де це питання вже підіймалося – http://forum.beermir.com/viewtopic.php?p=142297#142297
Взагалі питання неоднозначне і причина виникнення може бути різною, але, я схиляюсь до того, що причина №1 – зависокі температури бродіння/визрівання, які при використанні сухих дріжжів дають цю саму маслянистість.
«овощные тона (капуста) …. тушенные овощи» — во время дегустации рядом никто голубцы не готовил случайно?